11.6. АФЕКТИВНО-РЕСПІРАТОРНІ НАПАДИ (ДИТИНА «ЗАХОДИТЬСЯ» ВІД ПЛАЧУ)

Афективно-респіраторні напади – епізоди короткочасної втрати свідомості із зупинкою дихання, що виникають у дітей у стані афекту[1].

Афективно-респіраторні напади:

• найчастіше спостерігаються у віці 1–3 роки;
• можливі від 6 місяців до 6 років;
• виникають у відповідь на страх, біль, гнів, відмову у виконанні вимог;
• не становлять загрози життю і здоров’ю;
• поступово зникають зі зростанням дитини;
• в більшості випадків не є приводом для якого-небудь фармакологічного лікування;
• вимагають консультації лікаря, але не вимагають невідкладної медичної допомоги.

Звернення до лікаря не слід відкладати надовго, якщо:

• під час нападу дихання зупиняється більш ніж на одну хвилину;
• напади виникають частіше, ніж один раз на тиждень;
• напади видозмінилися – інакше виникають, незвично закінчуються, виникли нові симптоми і т. п.

Допомога:

• постарайтеся запобігти падінню;
• забезпечте горизонтальне положення (візьміть на руки, покладіть на підлогу);
• мокре і холодне на лоб (рушник, хустка, серветка, просто рука, що змочена холодною водою).

Після нападу:

• ненадовго обійміть дитину;
• продовжуйте займатися своїми справами, не демонструйте хвилювання і переляк.

* * *

Профілактика. Афективно-респіраторні напади

• Найголовніше – правильне виховання. Рішення, що приймаються батьками, не повинні змінюватися в залежності від емоційних реакцій дитини. Коли вже після нападу дитина отримала те, через що напад виник, значить, ваші дії – це не профілактика нападів, а їх провокування.
• Забезпечте єдність дорослих членів сім’ї в прийнятих рішеннях: якщо тато сказав «ні», категорично не можна, щоб мама сказала «так».
• Якщо напади виникають дуже часто, значить, дитина навчилася їх створювати; терміново перегляньте свої педагогічні принципи.
• Пам’ятайте, що напади частіше виникають тоді, коли дитина не виспалася, фізично втомилася, зголодніла, відчуває дискомфорт.
• На початку нападу або коли ви розумієте, що ймовірність нападу висока, постарайтеся відволікти дитину: показати їй що-небудь, переключити на щось її увагу, попросити що-небудь зробити.
• Якщо дитина робить небажані дії, намагайтеся не забороняти їх, а заохочувати інші дії («не бігай» – неправильно, «підійди до мене» – правильно).

[1] Афект – сильна некерована емоція.

автор Комаровский Е.О.
книга «Невідкладна допомога» — довідник розсудливих батьків
опубликовано 21/12/2015 16:02